Home   Батьківська сторінка   “ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ В СІМ’Ї”

“ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ В СІМ’Ї”

   Ю.А.Порпленко вихователь-методист

                                               дошкільного навчального закладу

                                                       (ясла-садок) №32 «Теремок»

                                                             Черкаської міської ради

 

ФОРМУВАННЯ  ПІЗНАВАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ В СІМЇ

 

«Музикою життя» назвав Василь Сухомлинський природу: «Людина стала людиною тоді, коли вона вперше почула шелест листя, дзюркотіння веселого струмочка, дзвін срібних дзвіночків у бездонному літньому небі – почула і завмерла, слухаючи вже сотні і тисячі років чудову музику життя» [1, с. 17].

У світі є країни, де природа яскравіша наших полів і лугів, але рідна природа повинна стати для наших дітей найдорожчою. Спілкування з природою сприяє гармонійному розвитку кожної дитини. Пізнавальна активність не є вродженою. Вона формується протягом усього свідомого життя.

Дошкільний вік – відповідальний етап  у формуванні реалістичних уявлень про явища природи, предмети, зв’язки між ними. Це і є основою для розвитку органів чуттів. Природа – важливий фактор сенсорного розвитку. Багатство фарб, кольорів, відтінків, звуків, запахів – все це об’єктивні умови, що впливають на сенсорний розвиток малюка. Отже, у дошкільному віці під впливом навчання та виховання відбувається інтенсивний розвиток всіх пізнавальних процесів ( мислення, мовлення, уваги, уяви, пам’яті).

Справжній фундамент людського пізнання це не що інше як сприймання природи. Той запас знань, яких набуває дитина за допомогою відчуттів, є результатом уважного ставлення до природи. Ознайомлення з предметом буде тим глибшим, чим більша кількість відчуттів візьме участь у його пізнанні.

Протягом молодшого дошкільного віку пізнавальний розвиток розгортається в таких напрямах: змінюється і розширюються способи орієнтації у довкіллі; збагачуються уявлення та знання дитини про світ природи, предмети, оточуючих людей і саму себе. Формуються сенсорні процеси  (відчуття та сприймання), здатність застосовувати не лише реальні, а й уявні образи.

Розвинених дітей вирізняє висока допитливість, прагнення дослухатися до цікавинок. Суть удосконалення пізнавальної діяльності дошкільників  полягає в тому, що їх треба вчити розглядати об’єкт лише в тій системі предметів, в якій він існує та функціонує, саме це дасть змогу сформувати цілісне уявлення про об’єкт. Пізнавальний процес має відбуватися у певній послідовності: від сприймання окремого об’єкта до системи об’єктів. Саме систематизовані знання значно розширюють можливість дошкільнят у пізнавальній сфері.

Дошкільний вік – це особливий період життя дітей, в якому вони вчаться здобувати знання, аналізувати побачене, почуте, виготовлене власноруч. Педагоги та батьки завжди поряд із дітьми і завдання їх – подавати знання так доступно, у формі гри, щоб дитина зацікавилася. Діти постійно пізнають навколишній світ. Перші здобуті знання та враження стають стрижневими, ключовими і поступово збагачуються. Активному розвитку пізнання навколишнього світу сприяють спостереження за різномаїттям природи і багатством її явищ. Ознайомлення малечі з явищами природи відбуваються під час прогулянок, при проведенні  дослідів з природним матеріалом, практичних занять. Осмисленим і активним буде ставлення дошкільників до природи тоді, коли вони навчаться відтворювати її красу і користуватися набутими вміннями та знаннями.

Велику роль у розвитку пізнавальної активності дошкільників  має родина. Батьки – це помічники дитини в пізнанні навколишньої дійсності.  Тому важливо жодного запитання сина чи доньки не залишати без грунтовної відповіді, не обмежувати допитливість, дослідження, експериментування. Так проявляється пізнавальний інтерес у дітей.  

Батьки завжди мають можливість задовольнити природню жагу дитини до пізнання навколишнього світу. Приміром, підтримувати, збагачувати пізнавальну активність дитини під час прогулянок на природі, організовуючи спостереження за цікавими об’єктами та експериментувати. Під час спостережень не просто розглядати об’єкт чи предмет, а вчити  бачити всі дрібниці. Варто пояснювати чому відбувається те чи інше явище, також використовувати загадки, вірші, приказки, прислів’я. Під час прогулянки  і відпочинку у парку чи лісі,  батькам заздалегідь потрібно подумати про корисні та цікаві враження для дитини. Заохотити послухати пташиний спів, шурхіт трави, листя, тріск гілок, свист вітру. Запропонувати дитині походити між деревами і обрати те, яке найбільше до вподоби (нехай погладить кору, притулиться, можливо, розповість про свої почуття). Пограйте в ігри: «Ми слідопити», «Мандрівники», «Шукаємо скарби», «Склади казочку про…». Важливо вчити дітей розрізняти дерева, кущі, трави, упізнавати і називати тварин, птахів за яскравими ознаками зовнішнього вигляду, за характером пересування (повзає, стрибає, літає птах), за звуками, які видають ( кує зозулька, стукотить дятел, скрекоче сорока). Прогулянка має бути насичена радісними враженнями сприйняття різноманітних яскравих об’єктів і явищ світу тварин, рослин, неживої природи, також практичним експериментуванням. Так забезпечується єднання дитини з природою та розвиток чуттєвого пізнання, накопичується позитивний досвід спілкування, зароджується інтерес, радість. І це все гармонізуватиме самопочуття і емоційний стан дитини. При активній пізнавальній діяльності малюка в природі кожен вихід на прогулянку буде цікавим, повчальним, дитя згадуватиме ці миттєвості як найкращі. Підтримуючи  і розвиваючи  пізнавальну активність ми  виховуємо позитивні якості особистості.

У дошкільному віці пізнавальний інтерес виникає і розвивається лише за умови спілкування з близькими дорослими, які є прикладом для наслідування. Тоді власне досягнення викликає трепет серця і гартує волю дитини.

Особистісне зростання світогляду дитини забезпечується завдяки практичній взаємодії з довкіллям. А істотну роль у цьому відіграє пошуково-дослідницька діяльність, адже дає можливість спілкуватись з однолітками, дорослими, проводити з об’єктами різні перетворення, виявляти істотні зв’язки з явищами природи, з життєдіяльністю людини. Так дошкільнята вчаться самостійно висловлювати думку, аналізувати побачене.

Пошуково-дослідницька діяльність спонукає дитину до творчості, стимулює активність і жагу до нових знань та відкриттів. Батькам необхідно запам’ятати: дорослим важливо спонукати  дітвору до вираження власної думки про побачене, відчуте, досліджене і пізнане.

Маленькі природолюби допитливі та зацікавлені в пізнанні довкілля. Виховується  дбайливе ставлення до оточення.

Світ природи багатий і різноманітний, таємничий і незбагненний. Лише у спілкуванні з реальним світом дитина має змогу заглибитись у безмежне багатство природних явищ, їх невичерпну красу. Вона вбирає у себе барви, звуки і пахощі природи, захоплює загадковістю, співчуває всьому живому.

Батьки, не нехтуйте, не цурайтесь спілкуванню зі своїм чадом. Відкривайте цей загадковий і захоплюючий світ разом. Таким чином ви вкладаєте сили у розвиток нащадка і збагачуєте ваші стосунки цікавістю, любов’ю і довірою.

 

Список використаної літератури:

  1. Сухомлинский В.А. Трилогия, издание второе («Сердце отдаю детям», «Рождение гражданина», «Письма к сыну») / В. А. Сухомлинский. – К.: Радянська школа, 1987. – С.15–234, 235–477, 479–536.

 

  1. Освітня програма «Дитина» від двох до семи років

 

 

Comments are closed.