Home   “Назустріч 100-річчю від дня народження Василя Сухомлинського” 2018   Консультація «Особливості використання досвіду вітчизняних педагогів у патріотичному вихованні дітей»

Консультація «Особливості використання досвіду вітчизняних педагогів у патріотичному вихованні дітей»

 

Консультація «Особливості використання досвіду вітчизняних педагогів у патріотичному вихованні дітей»

Підготувала: вихватель-методист Порленко Ю.А.

        Патріотичне виховання за теперішніх умов стає основою всієї системи навчально-виховної роботи в українській школі. Виховання дітей свідомими, активними членами суспільства – одне з найскладніших завдань системи освіти, оскільки громадянськість, почуття патріотизму свідчать про найвищий ступінь розвитку особистості.

Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді визначає патріотичне виховання як складову національного виховання, головною метою якого є становлення самодостатнього громадянина-патріота України, готового до виконання громадянських і конституційних обов’язків, до успадкування духовних і культурних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин.

      Близькими до такого визначення є бачення патріотичного виховання В. О. Сухомлинським, який стверджував, що «…патріотичне виховання школярів доцільно здійснювати на національних цінностях, серед яких провідними є любов до рідної землі, народу й Батьківщини, любов до найбільш рідних людей, членів сім’ї та родини, любов до рідної мови, шанобливе й бережливе ставлення до історії та культури українського народу, праця на благо свого народу й Батьківщини».

Складовою патріотичного виховання є усвідомлення особистістю своєї громадянської приналежності. В. Сухомлинський був переконаний, що виховання громадянських якостей починається з родини і «дитина – дзеркало морального життя батьків».

       У педагогічній системі В.Сухомлинського особистість виховується через тріаду: школа–сім’я–громадськість. «У сім’ї шліфуються найтонші грані людини–громадянина, людина–трудівника, людини–культурної. Із сім’ї починається суспільне виховання. У сім’ї, образно кажучи, закладаються коріння, з якого виростають потім і гілки, і квіти, і плоди. Сім’я – це джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави.

      Одним із методів виховання громадянських якостей В. Сухомлинський вважав формування почуттів, емоційних переживань, адже, на його думку, дитина пізнає світ не лише розумом, а й серцем. Також метод встановлення причиново-наслідкових зв’язків, за В. Сухомлинським, вчить маленьку дитину бачити наслідки кожного свого вчинку, уявно ставити себе на місце іншого, вводить її у складний світ людського.

      У праці В. Сухомлинського «Як виховати справжню людину» подається моральний ідеал, який увібрав у себе найкращі риси менталітету українського народу. У вигляді настанов, правил, Законів дружби розкрито основні принципи сьогоднішнього національно-патріотичного виховання: принцип національної спрямованості виховання, культуровідповідності, гуманізації виховного процесу, суб’єкт-суб’єктної взаємодії, цілісності, толерантності, особистісної орієнтації й життєвої творчої самодіяльності.

      Найважливішим засобом патріотичного виховання видатний педагог вважав рідне слово і зазначав, що «людину ми виховуємо словом і тільки словом. Все інше – вправи, звички, праця – від слова».

      Педагогічні працівники дошкільних закладів, сучасні вчителі початкових класах на уроках, та виховних годинах найчастіше використовують рідне слово у формі бесіди з патріотичного виховання, наприклад: «Україна – моя рідна Батьківщина», «Місто, у якому я живу», «Відомі люди мого міста».

      Важливим засобом В. О. Сухомлинський розглядає природу не лише в емоційно-естетичному аспекті, що розвиває почуття прекрасного, а й оцінює її також з громадянсько-патріотичного погляду, оскільки пізнання і любов до природи є водночас і пізнанням та вихованням любові до рідного краю.

     Чільне місце у системі патріотичного виховання В. Сухомлинський відводив наочним методам, наголошуючи, що «під час екскурсій, взагалі під час кожної зустрічі дітей з природою, ми намагаємося показати їм світ таким, щоб вони задумались над тією істиною, що природа – це наш дім, і якщо ми будемо безтурботними марнотратцями, ми зруйнуємо його; природа – частинка нас самих, а байдужість до природи – це байдужість до власної долі».

     Сила і ефективність патріотичного виховання, за В.О. Сухомлинським, визначається тим, наскільки глибоко ідея Батьківщини проникає в духовний світ дитини, періоду його становлення як людини і громадянина, наскільки глибоко вона бачить світ і самого себе очима патріота.

Отже, проаналізувавши педагогічні праці щодо проблеми та погляди В. Сухомлинського ми дійшли висновку, що патріотичне виховання було і є актуальною проблемою.

З поглядів В. О. Сухомлинського виховувати справжнього громадянина своєї країни треба починати ще з дитинства. Цей процес розпочинається там, де дитина вперше усвідомлює себе особистістю – у рідному селі, селищі чи місті, у родині, колі друзів, у середовищі, в якому живе. Тому вона повинна мати знання про те місце, де народилася, живе, навчається, про все, що можна назвати коротко, але вичерпно – мала Батьківщина.

       Сім’я робить великий внесок всебічний розвиток дитини як особистості і громадянина своєї країни. У своїх працях В.О.Сухомлинський зазначив різні методи та засоби патріотичного виховання, якими користуються в сучасних школах і нині.

       Серед усього розмаїття питань, що стояли і стоять перед школою, В. О.Сухомлинський вважав провідним виховання почуття патріотизму. Він розглядав патріотизм як найскладніше і найбагатогранніше почуття любові до Батьківщини, в якому органічно переплітається любов до рідної природи, рідного села й міста, матері, батька, рідної мови з усвідомленням патріотичного обов‟язку перед своїм народом. Педагогічні казки В. Сухомлинського нібито опосередковано, непомітно зовні, але цілеспрямовано виховують у дітей найкращі людські почуття. Твори педагога і сьогодні допомагають малюкам комфортно входити у багатовимірний світ людських стосунків і спілкування, закладають основи патріотизму. У процесі аналізу цих оповідань ми зробили спробу розкрити складові патріотичного виховання за В. Сухомлинським. Початок розвитку патріотизму В. Сухомлинський визначав вихованням любові до матері, присвятивши цьому низку казок: “Материне поле”, “Чотири вітри і материнське горе”, “Найласкавіші руки”, “Моя мама пахне хлібом”, “Сива волосинка”, “Кашу варила, діток годувала”, “Материнське щастя”, “Забула”, “Гавеня та Соловей”, “Сім дочок” та багато інших.  Теми, що порушуються в мініатюрах “Кам‟яне серце”, “Дідова колиска”, “Дідусева заповідь”, “Дідусів пояс”, “На бабусиному ліжку”, “Бабусині валянки”, “Яблуко для бабусі”, “Ввечері бабуся прийде…”, “Бабусина яблуня”, “Тихо, бабуся відпочиває” виступають засобом для досягнення однієї мети – виховання поваги до старших, любові до рідних людей, що є, на думку В. Сухомлинського, важливим кроком до патріотичного бачення та відчуття світу Батьківщини. Любов до рідної землі, народу й Батьківщини представлено письменником у казках “Бо за морем – чужина”, “Сонце заходить”, “Лелеки прилетіли”, “Незнищений камінь”. Без сприйняття й відчуття краси рідної природи, на думку В. Сухомлинського, не можна пробудити глибокого почуття до Батьківщини. В оповіданнях “Вічна тополя”, “Ластівка над вікном”, “Верба – мов дівчина золотокоса” автор змальовує яскраві образи рідної природи. Про збереження навколишнього середовища й постійну турботу про нього розповідають казки “Соловей і Жук”, “Відломлена гілка”.

        Невід‟ємною частиною розвитку поняття “патріотизм” у В. Сухомлинського є рідна мова – безцінне духовне багатство, в якому народ живе, передає з покоління в покоління свою мудрість, славу, культуру, традиції. Сприймаючи мову як одну з основних ознак нації, педагог прагнув добитися того, щоб кожне слово, яке входить у словниковий запас дитини, пов‟язувалось з конкретним образом, щоб діти могли відчути і те тепло, і ту ласку серця, що вклав народ у слова про Вітчизну, і той біль, ті страждання, що вкладено у слова про її минуле. Усі казки Василя Олександровича зачаровують образністю рідного слова, красою української мови. Цілу низку оповідань і казок присвячено темі праці на благо свого народу й Батьківщини. Працелюбність дітей, повага до людей праці розкрито у таких казках, як “Висока гора до неба”, “Дві лопати”, “Орач і кріт”, “Мурашка-Мандрівниця”, “Не загубив, а знайшов”,“Хліб – то праця людська”. У В. Сухомлинського є чимало творів, які виховують почуття гідності, поважного ставлення до воїнів, які загинули під час Великої Вітчизняної війни, серед яких, зокрема, “Чий родич дідусь”, “Дідусів пояс”, “Чарівний мак”.

        Аналіз літературної спадщини В. Сухомлинського дає підставу стверджувати, що педагог вибудував стратегію виховних впливів на особистість практичними прикладами, які реалізовував у процесі ознайомлення дітей з казкою.

       Педагогічні казки В. Сухомлинського виховують у дітей найкращі почуття патріотизму й громадянськості, тому ця спадщина заслуговує на подальше вивчення та активне використання в педагогічній практиці.

 

Comments are closed.